Вміння вчитися у спадщині В.О.Сухомлинського

 

Видатний український педагог В.О.Сухомлинський зазначав, що головне завдання вчителя початкових класів полягає в тому, щоб навчити дитину вчитися. Це вміння педагог розглядає як інструмент, без якого учень стає невстигаючим, нездібним.

     В.О.Сухомлинський визначав, що уміння вчитися включає в себе здатність спостерігати явища навколишньої дійсності, думати і висловлювати свої думки про те, що бачиш, робиш, думаєш, спостерігаєш, читаєш, пишеш.

     Сухомлинський звернув увагу вчителів на те, що вміння вчитися конкретизується через:

1. Уміння спостерігати явища навколишньої дійсності.

2.  Уміння думати (співставляти, порівнювати, протиставляти, знаходити незрозуміле).

3. Уміння висловлювати думки про те, що бачить, спостерігає, робить учень.

4. Уміння швидко, виразно, свідомо читати.

5. Уміння швидко, правильно писати.

6. Уміння виділяти логічно закінчені частини в прочитаному, встановлювати взаємозв'язок та взаємозалежність між ними.

7. Уміння знаходити книгу з питань, які цікавлять учня.

8. Уміння знаходити в книзі матеріал, який цікавить учня.

9. Уміння робити попередній логічний аналіз тексту в процесі читання.

10. Уміння слухати вчителя і одночасно записувати його розповідь.

11. Уміння читати текст і одночасно слухати інструкції вчителя щодо роботи над текстом, логічно складовими частинами.

12. Уміння написати твір – розповісти про те, що учень бачить навколо себе, спостерігає тощо.

    Але, щоб сформувати будь-яке вміння насамперед необхідне бажання дитини. Саме тому В.О. Сухомлинський зазначає: "Щоб дитина була палко зацікавлена в навчанні, їй необхідне багате, різноманітне, приваблююче інтелектуальне життя. Ми повинні постійно дбати про те, щоб зі вступом до школи думка дитини не була втиснута в рамки класної дошки й сторінки букваря; щоб стіни класу не відмежували її від різноманітності світу, в таємницях якого — невичерпні джерела думки, творчості . Тобто, щоб дитина охоче вчилася, її інтелектуальне життя ні в якому разі не повинне обмежуватися лише шкільними, учнівськими методами, які вимагають запам’ятовування, заучування та відтворювання знань для перевірки їх учителем. Щоб діти завжди переживали жадобу знань, щоб бажання вчитися було найголовнішим стимулом їхньої нелегкої розумової праці, дбаймо про дуже важливу передумову всього шкільного навчання:розумова праця дитини, будучи зрозумілою, водночас повинна мати й відповідні труднощі.

Де немає радісного захоплення навчальною працею, бентежного подиву перед істиною, що відкривається завдяки напруженню внутрішніх сил дитячої душі, не може бути й мови про любов до науки, до знань».

Видатний педагог закликає нас до того, щоб дитина в початковій школі була передусім думаючою, активним добувачем знань, допитливим шукачем істини, мандрівником у світі пізнання. Лише в такому разі вона буде добрим школярем. Крім того, В. О. Сухомлинський переконаний, що читання і роздуми над книжкою повинні стати інтелектуальною потребою. Це надзвичайно важливо для виховання тієї культури думки, без якої немислимий потяг до навчання, прагнення опановувати нові й нові знання.

Наголошує Василь Олександрович і на проблемі дітей з деякими відхиленнями від нормального розумового розвитку. Він зазначає, що піклування про нормальне навчання таких дітей, про те, щоб вони не відставали й не відчували себе приреченими на інтелектуальне убоге життя -одна з найважливіших проблем практики навчально-виховної роботи в початковій школі.

 

     На  думку В. О. Сухомлинського, саме своєчасно і міцно сформоване вміння вчитися дає можливість розвинути пізнавальну активність учня, стає основою культури інтелектуальної праці.